Понеділок, 14.10.2019, 06:44
ДНЗ 
"ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ"
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мои статьи

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ХРОНІКА ПОДІЙ

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

   

З метою виховання в учнів почуття патріотизму, національної гідності, вшанування пам’яті героїв Небесної сотні, 24.11.2015 року в ДНЗ «Ізмаїльський центр професійно – технічної освіти» було проведено відкритий захід на тему:«Доля України рішається в наших душах і серцях». Організувала захід викладач історії, Світлана Кравченко,яка розповіла учням, що Україна - це територія гідності та свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції - Майдан 2004 року, який був святом свободи, і революція 2013 року -  Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Під час боротьби українського народу проти режиму формувалося громадянське суспільство, вражаючи світ, а серце Європи билося на Майдані . 
На захід були запрошені: заслужений вчитель української мови та літератури Одеської області та України, Шевченко Валентина Володимирівна, керівник підрозділу волонтерської організації "Комітет дружин і матерів ізмаїльських прикордонників" Аршинова Олена Леонідівна, учасник подій на Майдані Віктор Вермінський, член спілки літературного об’єднання ім. М. Василюка, Вікторія Сосна.
«Хіба це гідно, коли людей б'ють гірше худобини, коли кров'ю залили всю вулицю, коли молодих дівчат і хлопців скидали з монумента Незалежності і вони падали вниз і ламали собі руки-ноги? Не можна було в цей момент висидіти і, коли був заклик всім, хто може, їхати на Київ - я поїхав. Це було тяжіння душі», - розповідає учасник Революції гідності Віктор Вермінський. Також активіст підкреслив, що революція не закінчена і що цілі, які ставили перед собою «майданівці», не досягнуті і додав: «Готуйтеся до боротьби - у нас не вийшло, може у вас вийде».

Виступила перед учнями Валентина Шевченко, вчитель української мови та літератури, ветеран вищої школи , громадський діяч, філолог з 45-річним стажем, волонтер, яка в дні подій на Майдані, допомагала чим могла - теплими речами, продуктами:«Говорити про такі речі - дуже складно, але говорити треба. Революція, яка пройшла два роки тому на Майдані, пробудила в нас почуття людської гідності. Ми не повинні бути рабами тієї чи іншої нації або країни, ми повинні бути гідні  спадщини, яку залишили нам наші предки».

Старший син Валентини Володимирівни - Леонід Дідовик - під час Майдану був у самому епіцентрі подій, щодня телефонував мамі і повідомляв, що відбувається в Києві, допомагав теплими речами, доставляв активістам їжу і напої.

Ми не обираємо Батьківщину, але можемо обрати, як прожити своє життя заради неї. Історію створює не хтось і десь, а ми, тут і зараз. 

Пам'ять героїв Небесної сотні учасники акції вшанували хвилиною мовчання. Учні розповіли хронологію подій на Майдані. Учням дуже сподобались вірші про героїв та патріотів, про Небесну сотню, про любов і вірність до Батьківщини, які читала Вікторія. У рамках заходу відбулася презентація відеоролика про події на Майдані під пісню Алли Пугачової «Нас б'ють - ми літаємо», який довів до сліз присутніх у залі. Юні патріоти виконали також пісню гурту «Ляпис Трубецкой» «Воїни світла», яка стала свого роду негласним гімном Майдану.

Гості зустрічі в кожному своєму виступ хотіли донести до юних слухачів, що події на Майдані - це злочин проти народу, і що в цей нелегкий час, коли точаться бої на Сході країни, ми повинні бути справжніми патріотами, відстоювати суверенітет і незалежність України.
 

     

  

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

    

Світлана Павлівна завершила захід словами П.Тичини «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була!». Ми з вами живемо в Україні, тому ми повинні знати і шанувати історію , традиції і культуру нашої держави.

Миру, спокою і світлого майбутнього! Слава Україні!

/vikhovnij_zakhid-kravchenko.docx

Категорія: Мои статьи | Додав: ptu (24.11.2015)
Переглядів: 295 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
...
НМЦО
Copyright MyCorp © 2019