Вівторок, 22.10.2019, 17:36
ДНЗ 
"ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ"
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мои статьи

До Дня пам"яті жертв голодомору

Голодомор

Ти кажеш, не було голодомору?

не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

- Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору!

      

Цим віршем розпочала захід керівник гуртка - Кусакіна Марія Дмитрівна, та зазначила, що кожен народ має свої традиції, історію, пам'ять. У пам'яті людській навіки залишиться 1933 рік — найстрашніший в історії рік — рік голодомору. Сьогодні поговоримо про цю страшну трагедію.

Далі продовжили розповідь учасники гуртка - Сіромах Євген( учень ІІІ курсу, 7 групи) та Зотова Тетяна (учениця ІІ курсу, 40 групи)

Відомі вам слова «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»? Адже наше минуле, історія нашого народу — це невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має її, свою власну — глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались і замулити, і прикидати. Однак ніколи, ні в які часи не перевелись українці, які, припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б її могутньої цілющої живильності. Сьогодні, коли ми заходилися будувати свою державу — без своєї кришталево чистої криниці не дамо собі ради. Але з нашої історичної криниці належить вичерпати багато солоної води від горя і сліз. Це наше громадянське завдання.

Скликати живих, небезпам’ятних до тих сіл і хуторів, до тих криниць та спільних ям, куди скидали десятками і сотнями виснажені тіла батьків, і матерів; братів і сестер;наших з вами дідусів і бабусь. І наскладали їх понад 7 мільйонів — єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України.

За народним звичаєм, коли когось із батьків виносили з оселі, син чи донька небіжчика промовляли:

— Люди добрі, може, перед кимось мій батько (матір) "завинив (-ла), то просить він (вона) прощення раз, другий раз і третій раз. А над тими жертвами безневинними кволі живі не могли вимовити й слова.

-Тим-то ми, спадкоємці тієї наруги, маємо просити прощення, ми зобов'язані сказати гірку правду перед могилами, насипами і символами — хрестами. Щоб знали діти, через які страждання пройшов наш добрий і щирий народ.

Гурківці розповідали вірші-спогади про страшні події Голодомору. Присутні пройнялися декламуванням поезій таких учнів як Борщ Дениса, Гіневської Віолети (учні І курсу, 42 групи), а Бей Надія заспівала пісню-реквієм про безневинно померлих дітей, які могли б стати нащадками своїх батьків.

        

Наостанок Марія Дмитрівна додала, що роки, які віддаляють нас від українського го­лодомору, не вивітрили з нам'яті народної жаху пережито­го. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів. Однак, ми - українці -  велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне і лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і створити нову, незалежну державу.

/skhilimo_golovi_v_skorboti_2015.docx

Категорія: Мои статьи | Додав: ptu (26.11.2015)
Переглядів: 346 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
...
НМЦО
Copyright MyCorp © 2019