П`ятниця, 13.12.2019, 00:41
ДНЗ 
"ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ"
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Коротка історія кулінарного мистецтва


Перша людина була одночасно і першим кухарем. Мистецтво приготування їжі

значно старіше всіх інших видів мистецтв і складає незвичайно мальовничий і захоплюючий

цікавий розділ історії цивілізації. При розкопках поселень камяного віку археологи постійно

знаходили глиняні горщики, які можуть вважатись поважними предками сучасних мисок,

кринок, каструль і сковорідок.

Вогонь один із яскравих відкриттів людства - ще в самі давні, доісторичні часи

використовувався для смажіння мяса. Звірі засмажувались на розпечених каменях в попелі

або на вертелі цілими або частинами. Люди готували в коритах, видовбаних із каменя,

дерева. Туди насипали розпечені камені і доводили воду до кипіння.

Важкою була ця їжа і тільки при одній думці, що їли наші предки, нас охоплює жах.

Але людині тих далеких доісторичних часів, з її міцною статурою і при її постійних

контактах з грізною суровою природою, така їжа і потрібна була.

За давніх часів вже було відомо витончене, а іноді навіть вишукане мистецтво

кулінарії. Батьківщиною його була Азія. Звідти через Грецію воно прийшло в Рим, а потім,

постійно змінюючись і наповнюючись, піддаючись впливам різних мод і підкоряючись

місцевим традиціям і смакам, поширилось по всьому цивілізованому світі.

Бенкети кривавого завойовника Мітрідата, відомого римського полководця і гурмана

Лукулла ( 117-57 роки до н.е.) увійшли в історію кулінарії як приклад приголомшливої по

своїй марнотратності розкоші (звідси крилатий вислів « лукуллов пир»). Ось меню не

самого пишного прийому у Лукулла: устриці із північних морів, дрозди зі спаржею; пулярки,

тушені морські молюски, запечені в тісті цесарки, білі і чорні каштани; кабан, поданий

цілим, але складений із десяти по-різному приготовлених частин; до нього: ріпа, салат,

редька і гострий соус із морських риб; велика мурена з гарніром із морських раків, до неї

соус із оливкового масла, уксуса, макрелі і різних овочів, приготовлених на червоному вині;

гусина печінка; іспанські зайці, качки, від кормлені інжиром; фрукти. До кожної страви

подавались відповідні вина, які звозились з різних куточків Римської імперії.

Середньовіччя в питаннях їжі було достатньо стриманим. Увага більше приділялась

не кількості, а якості. Великим попитом користувалось мясо, за ним риба. Охоче їли боби,

квасолю і горох. Мясо солили і коптили про запас. Страви із свіжого мяса подавали тільки

в самих урочистих випадках. Краще всього їли в багатих монастирях, які володіли

величезними угіддями, де вирощували овочі і фрукти.

В ХУІ ст. широку популярність набула італійська кухня. Кухарі Катерини Медічі

приїхали у Францію, до королівського двору, взявши з собою кращі свої досягнення,

Французи виявились винятково розумними учнями, і вже при Людовику ХІУ французька

кухня вважалась самою вишуканою в Європі.

Людовік ХІУ був не просто гурманом він був ненажерою, що нерідко притаманне

ласунам. На королівських обідах подавались по 4-6 сортів домашньої птиці, 3-4 рибні

страви, до восьми мясних блюд, дичина, до десяти видів тортів, не рахуючи іншої солодкої

їжі і печива. Тому обід «короля-сонця» починався в 10 ранку, а вечеря в пять вечора.

Новаторство французької кухні полягає в справжній віртуозності і невичерпній

винахідливості в використанні самих різноманітних приправ таких, як коріння і

знаменитих французьких соусів. Дійшло до того, що природний смак їжі, наприклад, мяса,

зникав, заглушений ароматом і смаком приправ.

У часи Реставрації французька кухня пережила корінну реформу. Різним стравам

повернули їх власний смак. Приправи стали використовувати для того, щоб підкреслити

смак, запах і колір страв ( риби, мяса або овочів). Цей принцип, який зобовязує рахуватись

з особливими смаковими і ароматичними якостями кожного продукту, які складають основу

даної страви, ліг в основу мистецтва кулінарії, був прийнятий сучасною кухнею і існує по

сьогоднішній день.

Кухні при дворах королів і магнатів зіграли роль експериментальних лабораторій, де

народжувались нові замисли, нові рішення і нові рецепти. Кухаря-художника обдаровували

по-королівськи. Не дивлячись, що гостей привітно частували виробами його кулінарної

творчості, секрети складних рецептів суворо оберігались і ділились ними в самих рідких

випадках.

Потрібно сказати, що не тільки кухарі внесли свій вклад в кулінарне мистецтво.

Багато нових страв винайшли полководці, політики, поети іфілософи. Достатньо назвати

декілька таких відомих із історії імен, як Рішельє, Мазаріні, Конде, Кольбер, Бешамель,

Людовік ХШ,ХІУ, Нельсон, Сендвіч або Россіні, щоб переконатись, що заняття прикладною

кулінарією були улюбленою розвагою видатних особистостей. Інтерес до кулінарії

проявляли і великі філософи. Мішель де Монтень ( 1533- 1592), автор відомих «Опитов»,

написав достатньо цінну працю «Наука о еде».

Демократизація кулінарного мистецтва, яке було привілеєм людей багатих, протікала

дуже повільно. Правда, це не означало, що поза королівськими палацами, замками

аристократів їли погано і несмачно. Чисельна народна їжа, приготовлена із звичайних

продуктів і нескладним способом, поступалась панівним стравам часто тільки своїм

скромним виглядом, але була смачніше і корисніше.

Скромна кухня рядових городян дешева, але мала свої традиції, які переходили із

покоління в покоління, як і селянська кухня, не раз надихала великих гурманів і

прославлених кухарів, Більшість прославлених національних страв ведуть свій початок від

народної кухні і існують довше, чим кулінарні твори «великої кухні», які знаходяться в

залежності від мінливої моди.

Куховарські книги зявились дуже давно, але у них було відносно мало читачі. Ще в

ІУ ст. до н.е. греки гордилися першою куховарською книгою. До самих значних творів

цього виду літератури в Древньому Римі можна віднести « О поварском деле» Апіція.

Старовинні французькі куховарські книги могли б скласти велику бібліотеку. Але

більшість рецептів з цих видань не витримали ви пробування часом і «приїлись». Це були

рецепти складні і дорогі, розраховані скоріше на те, щоб здивувати читача, а не щоб

задовольнити його скромні потреби.

І, нарешті, коли з’явились перші ресторани, досягнення кулінарного мистецтва стали

використовуватись раціонально і масово. Слово «ресторан» приблизно до кінця ХУШ ст..

означало у Франції зміцнюючий, освіжаючий напій. Першим ресторатором в теперішньому

значенні цього слова був парижанин Буланже, який в 1165 р. поставив перед своїм будинком

на рю Бейє столи, де за невелику плату можна було випити чудовий - відмінний бульон. Це

було небачене нововведення. Буланже встиг заробити кругленьку суму, поки чисельним

наслідувачам вдалося відбити у нього клієнтуру. Так виникли перші ресторани.

Нововведення прийшлось до двору у всіх куточках земної кулі.


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
...
НМЦО
Copyright MyCorp © 2019